Супутники Марса — це два невеликі небесні тіла, Фобос і Деймос, які обертаються навколо Червоної планети. Вони зовсім не схожі на наш Місяць: мають неправильну форму, темну поверхню, дуже малі розміри й більше нагадують астероїди, захоплені гравітацією Марса, хоча їхнє походження досі залишається науковою загадкою.
Два маленькі місяці, які роблять Марс ще дивнішим
Марс часто уявляють як планету пустель, кратерів, пилових бур і майбутніх космічних експедицій. Але поруч із ним є ще дві важливі деталі — Фобос і Деймос. Вони крихітні на тлі планети, але саме через це такі цікаві. Це не красиві круглі супутники з рівним диском, а темні, понівечені кратерами кам’яні тіла, які ніби випадково опинилися поряд із Марсом і залишилися там на мільйони років.
Топ цікавих фактів про супутники Марса
- У Марса лише два природні супутники — Фобос і Деймос. Їхні назви походять із грецької міфології: Фобос означає “страх”, а Деймос — “жах” або “паніка”. Це дуже символічно, бо в міфах вони були супутниками бога війни Ареса, якого римляни ототожнювали з Марсом.
- Фобос набагато більший за Деймос, але навіть він дуже малий у порівнянні з Місяцем Землі. Його середній діаметр становить лише кілька десятків кілометрів, тому з поверхні Марса він виглядав би не як величезний місячний диск, а як невелике, але помітне тіло на небі.
- Обидва супутники Марса мають неправильну форму. Вони не стали кулястими, бо їхня гравітація надто слабка, щоб “зібрати” матерію в рівну сферу. Саме тому Фобос і Деймос більше схожі на картоплини або уламки скелі, ніж на класичні місяці.
- Фобос обертається навколо Марса дуже близько до планети. Він проходить по небу Марса швидше, ніж сама планета обертається навколо своєї осі. Для умовного спостерігача на Марсі це виглядало б незвично: Фобос сходив би на заході, швидко рухався по небу й заходив на сході.
- Деймос рухається значно далі від Марса й виглядає спокійнішим супутником. Його орбіта вища, а рух по небу повільніший. Якщо Фобос здається нервовим і близьким, то Деймос — далеким, тьмяним і майже непомітним на тлі марсіанського неба.
- Фобос поступово наближається до Марса. Через гравітаційну взаємодію його орбіта повільно знижується, і в далекому майбутньому він або впаде на планету, або буде розірваний приливними силами. Це один із найцікавіших прикладів того, що навіть супутники не завжди існують “назавжди”.
- Якщо Фобос буде розірваний гравітацією Марса, навколо планети може тимчасово утворитися кільце з уламків. Тобто Марс у майбутньому теоретично може отримати власну систему кілець, схожу за принципом на кільця планет-гігантів, хоча значно скромнішу.
- На Фобосі є величезний кратер Стікні. Він настільки великий відносно самого супутника, що здається дивом, як Фобос узагалі не розколовся після удару. Цей кратер робить супутник особливо впізнаваним на знімках космічних апаратів.
- Поверхня Фобоса вкрита борознами й тріщинами. Частину з них пов’язують із наслідками ударів, частину — з напруженням від гравітації Марса. Через близькість до планети Фобос буквально живе під постійним тиском її тяжіння.
- Деймос має м’якший вигляд, ніж Фобос, бо його кратери частково заповнені шаром пилу й дрібного матеріалу. Через це його поверхня здається менш різкою, хоча насправді він теж пережив багато ударів дрібних космічних тіл.
- Фобос і Деймос дуже темні. Вони відбивають мало сонячного світла, тому нагадують вуглисті астероїди. Саме ця темна поверхня стала однією з причин гіпотези, що супутники Марса могли колись бути астероїдами, захопленими гравітацією планети.
- Походження супутників Марса досі остаточно не з’ясоване. Є версія, що це захоплені астероїди. Є інша версія: вони могли сформуватися з уламків після давнього зіткнення Марса з великим тілом. Обидві ідеї мають аргументи, і саме тому Фобос та Деймос такі важливі для планетології.
- Супутники Марса відкрили у XIX столітті, і це було важливе астрономічне відкриття. До того довгий час Марс здавався планетою без місяців. Через невеликі розміри й близькість Фобоса до Марса їх було непросто побачити в телескопи того часу.
- Фобос робить оберт навколо Марса дуже швидко — менш ніж за марсіанську добу. Це означає, що він може з’являтися на небі Марса кілька разів за один день. Для планети це досить рідкісна ситуація, бо більшість великих супутників рухаються повільніше.
- Деймос, навпаки, обертається повільніше і розташований далі. Через це він більше схожий на тихого зовнішнього супутника, який не привертає стільки уваги, як Фобос. Але саме його віддаленість допомагає краще порівнювати, як різні орбіти змінюють долю супутників.
- На Фобосі й Деймосі майже немає атмосфери. Це означає, що їхні поверхні не захищені від мікрометеоритів, космічного випромінювання й різких перепадів температур. Вони зберігають сліди ударів і процесів, які на планетах часто стираються вітром, водою або геологічною активністю.
Супутники Марса цікаві саме тим, що вони не виглядають величними у звичному сенсі. Фобос і Деймос маленькі, темні, нерівні й ніби скромні поруч із Червоною планетою. Але за цією скромністю ховаються питання про походження Марса, давні зіткнення, майбутні кільця, космічні бази й те, як навіть невелике небесне тіло може впливати на наше розуміння цілої планетної системи.
